Без неба людині ніяк! Без нього людині ніяково. Як і без неосяжних для її мрій горизонтів. Воно, наче дзеркало найглибших вимірів людської душі – у ньому імпульс, поштовх, причина рухатися вперед, здійматися над собою, ставати глибшим і, як небо, безмежним. Людині затісно у двовимірній дійсності ринкового світу, де життя міряють лише попитом і пропозицією. Людині потрібна глибина і висота, людина шукає неба.
У вознесінні Христовому саме небо замешкало в людському серці, стало часткою людської долі – тепер назавжди та скрізь. А кожен із нас тепер назавжди й остаточно став часткою неба – з яскравою перспективою стати також і миттю його вічності.
Ісус підносить людину до повноти небесної свободи, звертає наш погляд до неосяжного, відкриває нам безмежне, запрошує до невтомного руху в напрямку, де завжди дім, де завжди сонячно, де любов не має меж…
Сьогодні день, коли кожному вартує заглянути до глибин власного серця і відшукати там клаптик неба, мить вічності, усмішку Бога. Тепер Він завжди поруч, тепер Він з нами до кінця і до нового початку. Тепер Він наш! Як і небо над головою – наше.
о. Андрій Зелінський
